Основнi принципи вiзової полiтики України

Нацiональнi iнтереси нашої країни потребують утвердження України як впливової європейської держави, повноправного члена Європейського Союзу. В результатi очiкуваного найближчими роками розширення ЄС Україна межуватиме з Євросоюзом, що створить принципово нову геополiтичну ситуацiю.

Як вiдомо, головним зовнiшньополiтичним прiоритетом України в середньостроковому вимiрi є отримання статусу асоцiйованого члена ЄС, яке має спiввiдноситися в часi з набуттям повноправного членства в ЄС державами-кандидатами, якi мають спiльний кордон з Україною.

Саме тому на сьогоднiшнiй день вирiшальне значення має вироблення стратегiї i тактики наших вiдносин з найближчими сусiдами – Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Румунiєю, а також з Болгарiєю.

Серед нагальних питань, якi виникають та виникатимуть для нашої держави у зв'язку з розширенням ЄС на Схiд, – збереження вiльного та безперешкодного руху осiб та товарiв через кордони України з сумiжними державами.

Концепцiя вiзової полiтики України базується на iндивiдуальному пiдходi до рiзних країн в залежностi вiд мiсця, яке тi займають у стратегiї реалiзацiї основних напрямкiв зовнiшньої полiтики нашої держави. В найбiльш загальних рисах ця полiтика передбачає лiбералiзацiю вiзового режиму з країнами-учасниками ЄС i державами, що подали заявку про вступ до цiєї органiзацiї, та запровадження бiльш жорсткого порядку в'їзду до України для громадян тих країн, якi є потенцiйними постачальниками нелегальних мiгрантiв.

Позицiя України щодо лiбералiзацiї вiзового режиму вiдносно громадян країн ЄС є послiдовною. Ще 1997 року розпорядженням Кабiнету Мiнiстрiв України було запроваджено безвiзовий порядок в'їзду в Україну для громадян ЄС, якi користуються дипломатичними паспортами, проробляється запровадження такого режиму для власникiв службових паспортiв. З метою подальшого спрощення режиму в'їзду в Україну для громадян країн ЄС та iнших розвинутих держав за поданням МЗС постановами Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 05.05.00 № 750 та вiд 01.09.00 № 1376 встановлено практику, згiдно з якою оформлення вiз громадянам держав-членiв ЄС, Канади, США, Швейцарської Конфедерацiї та Японiї, якi прямують в Україну зi службовою, дiловою, науковою, приватною метою, а також у порядку культурного i спортивного обмiну, здiйснюється без подання вiдповiдних запрошень.

Слiд зазначити, що зазначенi кроки української сторони справляють позитивний вплив на переговорний процес щодо лiбералiзацiї режиму взаємних поїздок з розвинутими європейськими державами.

Зокрема, на сьогоднiшнiй день досягнуто домовленостi з Австрiєю щодо взаємного оформлення безкоштовних вiз для громадян обох країн, якi беруть участь у культурних, мистецьких, наукових та спортивних заходах, у програмах обмiну дiтьми, в акцiях гуманiтарної допомоги, а також студентам, стипендiатам, лекторам та дослiдникам в Унiверситетах та вузах обох країн.

Крiм того, з Швейцарiєю ведеться робота по укладенню мiжурядової угоди про безвiзовi поїздки власникiв дипломатичних паспортiв (у пакетi з угодою про реадмiсiю).

На сьогоднiшнiй день досить гостро постає питання збереження безвiзового режиму з країнами Схiдної Європи – майбутнiми членами Європейського Союзу. Як вiдомо, в червнi минулого року з iнiцiативи Урядiв Чехiї та Словаччини було запроваджено вiзовий режим поїздок з Україною, 13 грудня 2000 року про денонсацiю чинної угоди про безвiзовi поїздки громадян оголосив Уряд Болгарiї.

Необхiдно вiдзначити, що цi рiшення, на нашу думку, не спричиненi якимись об'єктивними економiчними чи полiтичними чинниками, а викликанi прагненням вiдповiдати умовам спiльної полiтики по вiдношенню до третiх країн, що висуваються до держав, якi бажають приєднатися до Шенгенських угод.

Позицiя України в цьому питаннi полягає в тому, щоб максимально мiнiмiзувати небажанi наслiдки цих процесiв, запровадити такий режим видачi вiз, який би не створював перешкоди, передусiм – простим громадянам.

При обговореннi згаданої проблематики найчастiше висловлюється думка, що iнтеграцiя схiдноєвропейських країн до Європейського Союзу неминуче призведе до введення вiзового режиму з Україною i появи, таким чином, нової лiнiї розподiлу в Європi. Запровадження урядами цих країн вiзового режиму поїздок з Україною має на метi скорiше полiтичнi цiлi – демонстрацiя свого прагнення iнтегруватися до ЄС, вiдповiдати його нормам, – тодi як реальнi взаємовiдносини у рiзних сферах свiдчать про поспiшнiсть такого вибору, перш за все, для економiки самих держав Схiдної Європи.

Пiдтвердженням цього є позицiя наших сусiдiв – Польщi та Угорщини. Польща є єдиною з країн Схiдної Європи, що уклала з Україною нову угоду про безвiзовi поїздки громадян. Досить активний дiалог у цьому питаннi ведеться з Угорщиною – вже наприкiнцi лютого 2001 року може бути завершено узгодження тексту мiжурядового українсько-угорського протоколу до чинної в порядку правонаступництва радянсько-угорської угоди, що передбачає безвiзовий режим поїздок громадян.

Необхiдно зазначити, що саме Польща та Угорщина на урядовому рiвнi пiдтвердили свiй намiр максимально вiдкласти термiни скасування безвiзового режиму по вiдношенню до громадян України до часу свого безпосереднього вступу до ЄС.

У тактичному планi на переговорах з усiма схiдноєвропейськими державами Мiнiстерство прагнутиме досягнення домовленостей щодо:

• безоплатного оформлення вiз певним категорiям громадян (або мiнiмально можливого збору за оформлення вiз);
• лiберальної процедури оформлення вiзових документiв (без запрошень, довгостроковi вiзи для бiзнесменiв – до 3-х рокiв, вiзи за списком для громадян, якi проживають у прикордонних областях);

• безвiзового режиму для власникiв дипломатичних та службових паспортiв;
• безвiзового режиму для тих громадян, якi мають дiйснi шенгенськi вiзи.

Позитивним прикладом мiнiмiзацiї негативних наслiдкiв запровадження вiзового режиму може бути врегулювання цього питання зi Словаччиною. Вiдразу ж пiсля оголошення рiшення Уряду СР про денонсацiю угоди про безвiзовi поїздки, сторонами було проведено активнi консультацiї з питань взаємних поїздок. На сьогоднi дiє угода про скасування вiзового режиму для власникiв дипломатичних або службових паспортiв (набула чинностi з 28 червня 2000 року).

Оформлення вiз громадянам України та Словаччини здiйснюється без подання запрошень.

Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 07.02.01 № 113 скасовано запрошення для громадян Словаччини. Словацька сторона дотримувалася практики оформлення вiз без запрошень вiдразу пiсля запровадження вiзового режиму.

Крiм того, Урядами України та Словаччини прийнято рiшення про укладення угоди про визначення категорiй осiб, якi користуватимуться пiльгами при оформленнi вiз. ця Угода набуде чинностi з 1 березня ц.р.

Зазначений документ передбачає запровадження пiльгового режиму поїздок громадян України та Словаччини, якi прямують у порядку обмiну в галузi науки, технiки, освiти, культури, мистецтва i спорту; вiдвiдують могили близьких родичiв; є ветеранами Другої свiтової вiйни; членами екiпажiв повiтряних суден цивiльної авiацiї та рiчкових суден; працiвниками поїзних, рефрижераторних та локомотивних бригад залiзниць, спiвробiтниками мiжурядового фельд'єгерського зв'язку; особами, якi проживають у прикордонних районах.

Дiя домовленостей поширюватиметься також на неповнолiтнiх дiтей вiком до 15 рокiв; членiв сiмей акредитованих спiвробiтникiв дипломатичних представництв, консульських установ та представництв мiжнародних органiзацiй, якi не проживають разом з цими працiвниками; громадян, якi навчаються в учбових закладах на територiї держави iншої Сторони; вiйськовослужбовцiв, спiвробiтникiв правоохоронних органiв, якi здiйснюють службовi поїздки в рамках мiжнародних двостороннiх та багатостороннiх угод.

Передбачено також видавати безоплатнi термiновi вiзи у випадках поїздок з метою вiдвiдання тяжкохворого члена родини або близького родича, для участi в похоронах члена сiм'ї або близького родича, поїздок осiб, якi потребують термiнової медичної допомоги, або осiб з тяжкими захворюваннями, а також супроводжуючих їх осiб, багаторазовi вiзи термiном дiї до 180 днiв для представникiв дiлових (бiзнесових) кiл.

Врегулювання питань взаємних поїздок зi Словаччиною в умовах вiзового режиму з максимальним вiдстоюванням iнтересiв української сторони є надзвичайно важливим з огляду на перспективи аналогiчних дiй з боку iнших прикордонних держав, якi є аплiкантами Євросоюзу.

З iншого боку, приклад негативних наслiдкiв запровадження вiзового режиму для Словаччини (зокрема, зниження руху через кордон до 70% вiдсоткiв) може стати додатковим аргументом для країн Схiдної Європи в їхнiх переговорах з ЄС у питаннi режиму взаємних поїздок з Україною.

У той же час, цiлковито зрозумiло, що основною перепоною на шляху лiбералiзацiї вiзового режиму по вiдношенню до громадян України з боку ЄС є наявнiсть нашої держави у Шенгенському негативному списку. У зв'язку з цим важливого значення в контекстi практичної реалiзацiї середньострокових зовнiшньополiтичних прiоритетiв України набуває виключення нашої держави з цього перелiку, що, в свою чергу, має призвести до суттєвих зрушень у питаннi спрощення вiзових формальностей для громадян України з боку Євросоюзу.

Досвiд Болгарiї та iнших країн-аплiкантiв до ЄС, якi домоглися свого виключення з Шенгенського негативного списку, показує, що досягнення цiєї мети можливе за умови комплексного реформування мiграцiйно-вiзової сфери.

Наприкiнцi 1999 року МЗС було розроблено комплекс заходiв, спрямованих на реформування мiграцiйно-вiзової полiтики i практики України у вiдповiдностi до Стратегiї iнтеграцiї України до Європейського Союзу. Серед основних напрямкiв її вдосконалення:

• спрощення режиму в'їзду в Україну для громадян країн ЄС та iнших розвинутих держав (вiдмiна запрошень);

• скасування процедури реєстрацiї iноземцiв в органах внутрiшнiх справ України, їх обов'язкового медичного страхування безпосередньо на кордонi;
• запровадження в'їзду в Україну громадян усiх держав СНД виключно за документами для поїздок за кордон;
• активiзацiя переговорiв з сусiднiми схiдноєвропейськими країнами щодо збереження максимально спрощеного режиму взаємних поїздок;
• виведення за межi контрольно-пропускних пунктiв госпрозрахункових комерцiйних структур;
• вжиття додаткових заходiв для створення цивiлiзованих i надiйних кордонiв України з Бiлоруссю, Молдовою та Росiєю;
• облаштування вiдповiдно до європейських стандартiв Захiдного кордону України.

Зазначенi пропозицiї Мiнiстерства було розглянуто i пiдтримано Президентом України Л.Д. Кучмою (доручення вiд 19.01.00 № 014/40041-01). Дорученням Прем'єр-мiнiстра України В.А. Ющенка вiд 20.01.00 № 845/2 на МЗС покладено координацiю дiй мiнiстерств i вiдомств по виконанню схвалених Президентом України заходiв.

Слiд зазначити, що на сьогоднi Україна фактично є країною транзиту нелегальних мiгрантiв. У той же час наша держава веде переговорний процес з державами ЄС по укладенню угод про приймання та передачу осiб, якi перебувають на територiях держав нелегально (реадмiсiю), беручи на себе зобов'язання приймати до себе також громадян третiх країн, якi потрапили до Європи через територiю України.

На сьогоднi ведеться робота по укладенню угод про реадмiсiю з Австрiєю, Бенiлюксом, Грецiєю, Iталiєю, Португалiєю та Швейцарiєю.

Слiд зазначити, що виконання угод про реадмiсiю iз сумiжними європейськими країнами (Польщею, Угорщиною, Словаччиною) для України є економiчно збитковим. Так само невигiдним буде виконання таких угод з державами Євросоюзу.

Водночас українська сторона йде на такий крок, усвiдомлюючи, що досягнення стратегiчної мети – iнтеграцiї до Євросоюзу – можливе лише шляхом поглиблення спiвробiтництва в усiх сферах, в тому числi у боротьбi з незаконною мiграцiєю та органiзованою злочиннiстю.

Разом з цим, з метою забезпечення нацiональних iнтересiв у цiй сферi ведеться робота по укладенню угод про реадмiсiю з сумiжними країнами – Росiєю, Бiлоруссю та Молдовою та iншими державами СНД, оскiльки саме з них до України потрапляє велика кiлькiсть нелегальних мiгрантiв.

На розглядi усiх держав-учасниць СНД надiслано типовi проекти угод про реадмiсiю, з Росiєю та Бiлоруссю на рiзних рiвнях порушуються питання по прискоренню переговорного процесу по їх укладенню, опрацьовується протокол про виконання пiдписаної угоди з Молдовою. 12.10.00 пiдписано угоду про реадмiсiю з Узбекистаном.

З метою пiдвищення контрольованостi державного кордону ведеться робота по запровадженню в'їзду в Україну громадян держав-учасниць СНД виключно за закордонними паспортами.

На даний час Україною укладено мiжурядовi угоди, що передбачають взаємнi поїздки громадян на пiдставi документiв, дiйсних для поїздок за кордон, з Вiрменiєю (23 грудня 1999 року), Грузiєю (31 березня 1999 року), Казахстаном (19 травня 2000 року), Туркменистаном (18 травня 2000 року – вiзовий режим) та Узбекистаном (12 жовтня 2000 року), проте чинностi така угода набула лише з Грузiєю.

У випадку подальшого затягування врегулювання цього процесу на двосторонньому рiвнi передбачається запровадити з 1 сiчня 2002 р. для громадян держав СНД порядок в'їзду, виїзду та транзитного прямування територiєю України без вiз виключно на пiдставi закордонних паспортiв, якщо iнше не передбачене двостороннiми мiжнародними договорами України та з урахуванням принципу взаємностi.

Прийняття такого рiшення не торкнеться мiжнародних зобов'язань України щодо режиму взаємних поїздок громадян з державами Спiвдружностi, з якими дiють вiдповiднi мiжнароднi договори, зокрема з Бiлоруссю та Росiєю, взаємнi поїздки з якими здiйснюються на пiдставi документiв, що посвiдчують особу та пiдтверджують громадянство (як закордоннi, так i внутрiшнi паспорти). Крiм того, дiя запропонованої постанови Уряду не поширюватиметься на громадян тих країн Спiвдружностi, угоди з якими набудуть чинностi до 1 сiчня 2002 року. До того ж, у разi можливої змiни окремими країнами СНД режиму поїздок для громадян України, передбачається дотримання у вiдносинах з ними принципу взаємностi.

Особливого значення набуває питання договiрно-правового оформлення державного кордону України, зокрема делiмiтацiї та демаркацiї його сухопутної дiлянки з Росiйською Федерацiєю. За умови конструктивної позицiї росiйської сторони вiдповiдний мiждержавний договiр може бути пiдписано вже цього року.

На сьогоднiшнiй день проведено 10 засiдань українсько-росiйських Комiсiй та 17 засiдань їх робочих груп з цього питання.